Словарь української мови (1924)/козачок
Зовнішній вигляд
◀ козачка | Словарь української мови К козачок |
козаччина ▶ |
|
Козачо́к, чка́, ж. Ум. отъ коза́к. 1) Маленькій казакъ. Я не царенко, не короленко, я ж отецький синок да панок козачок. Чуб. III. 281. 2) Прислуга комнатная изъ крѣпостныхъ въ прежнее время. 3) Насѣк. Cerambux. Вх. Пч. I. 5. Червоні козачки… ворушаться по землі. Г. Барв. 541. 4) мн. Прутики, употребляемые въ дѣтской игрѣ того-же имени. Харьк. г. Ив. 38.