Словарь української мови (1924)/козиритися

by Борис Грінченко

◀ козирити

Словарь української мови Борис Грінченко К козиритися

козирь ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Козири́тися, рю́ся, ришся, гл. 1) безл. Идти картамъ. Не буду дивиться, нехай козириться. Мнж. 165. 2) Принимать бравый видъ. Коло дівки парубонько півнем козириться. Чуб. III. 178.