Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/коливо

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
коливо
Берлін: Українське слово, 1924

Ко́ливо, ва, с. Кутья, канунъ. Царство небесне, пером земля!.. (примовляють, як їдять коливо). Ном. № 252.