Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/колихати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
колихати
Берлін: Українське слово, 1924

Колиха́ти, шу́, шеш, одн. в. колихну́ти, хну́, не́ш, гл. 1) Качать, качнуть, колебать. Як тії струни колихнеш. Руд. 2) = Колисати 2. Прийшлося тещі зятнії діти колихати. Ном. № 4910. Там я буду ночувати, дитиночку колихати. Мет. 3) Качать на качеляхъ.