Словарь української мови (1924)/колокілок

by Борис Грінченко

◀ колокіл

Словарь української мови Борис Грінченко К колокілок

колокільце ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Колокі́лок, лка, м. 1) Ум. отъ колокі́л. 2) мн. Родъ прически дѣвушекъ съ зубчастим проборомъ. Чуб. VII. 423.