Словарь української мови (1924)/коломиєць
| ◀ коломазь | Словарь української мови К коломиєць |
коломийка ▶ |
|
Коломи́єць, ми́йця, м. 1) Житель Коломыйскаго округа. 2) Добывающій соль. Ой чи ти козак, чи ти чумак, чи ти коломиєць? передай мені хоть сухарь на гостинець. Нп. Значеніе слова видно изъ слѣдующихъ стиховъ Климентія: Торяники велику працю подиймають, паче коломийцов, що гуски виробляють. О. 1861. I. 226.