Словарь української мови (1924)/коляса
| ◀ коляр | Словарь української мови К коляса |
колястра ▶ |
|
Коля́са, си, ж. Экипажъ, коляска. Ой пізнала мила вороні коні, а ще пізнавай новую колясу. Чуб. V. 742. Їхала, кажуть, одна скупа пані… і попалася розбійникам: обступили колясу. МВ. III. 24. Ум. Коля́ска, коля́сонька, коля́сочка. Ласка не коляска: сівши, не поїдеш. Ном. № 4488. Вже кучері молодії на колясоньках стоять і віжечки шовковії в білих рученьках держать. Чуб. V. 536. Уже кониченьки позапрягані, і колясочки позавертані, тільки сісти та поїхати. Грин. III. 548.