Словарь української мови (1924)/компанієць

by Борис Грінченко

◀ компанист

Словарь української мови Борис Грінченко К компанієць

компанійський ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Компані́єць, ні́йця, м. Казакъ легкоконнаго войска въ XVIII вѣкѣ. В поход у дорогу славні компанійці до схід сонечка рушали. Шевч. 361. Ой над Богом над рікою, на турецькій гряниці, там стояли пикиніри, з ними компанійці. Макс.