Словарь української мови (1924)/коноплі

by Борис Грінченко

◀ коноплище

Словарь української мови Борис Грінченко К коноплі

конопляний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Коно́плі, пе́ль, ж. мн. 1) Раст. Конопля. Вирвався, як Пилип з конопель. Ном. 2) Пенька. Оце коноплями обмотають та смолою обмажуть, та й запалять. К. Набрала Ганна у людей конопель та льону і почала прясти. Левиц. Ум. Конопе́льки. Сію конопельки дрібні зелененькі. Чуб.