Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/копитник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
копитник
Берлін: Українське слово, 1924

Копи́тник, ка, копитня́к, ка́, м. = Ко́питень. Лв. 97.