Словарь української мови (1924)/копиш
| ◀ копичка | Словарь української мови К копиш |
копишитися ▶ |
|
Копи́ш, ша́, м. Палочка, заостренная въ видѣ лопаточки, — для копанія земли (у дѣтей). Зробив копиш, — он шо діти на вулиці пічки копають, та й ходе кругом криниці, підкопує її. Мнж. 90.