Словарь української мови (1924)/коралі

by Борис Грінченко

◀ коралики

Словарь української мови Борис Грінченко К коралі

корба ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Кора́лі, лів, м. мн. 1) Кораллъ. Глибоко в морі ростуть коралі. О. 1862. III. 51. 2) Мониста, ожерелье изъ коралловъ. Були коралі, та пішли далі, були перли, та ся стерли. Ном. № 1560. Ум. Кора́лики. Начипляє кораликів на білую шию. Нп. Ой сусіди, сусідоньки, шо за молодиця, шо різані коралики, шовкова спідниця. Грин. III. 529.