Словарь української мови (1924)/коренити

by Борис Грінченко

◀ коренатий

Словарь української мови Борис Грінченко К коренити

коренитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Корени́ти, ню́, ни́ш, гл. 1) Укоренять. 2) Бранить сильно, ругать. Не коренила ж вона його ні трохи. Кв. II. 19. Кого попало і коренить, і ганить. Стор. I. 53.