Словарь української мови (1924)/корити

by Борис Грінченко

◀ коритечко

Словарь української мови Борис Грінченко К корити

коритися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Кори́ти, рю́, ри́ш, гл. 1) Покорять. Річ твоя тиха, а корила всю Україну. О. 1861. III. 16. 2) Упрекать, укорять. Зміев. у. Прислухайся — що старі про мене казатимуть: чи будуть хвалити, чи корити. Кв. I. 49.