Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/короставий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
короставий
Берлін: Українське слово, 1924

Коро́ставий, а, е. 1) Чесоточный. 2) Шероховатый (о твердой поверхности). Шух. I. 284.