Словарь української мови (1924)/корх

by Борис Грінченко

◀ коругов

Словарь української мови Борис Грінченко К корх

корцівка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Корх, ха, м. 1) Мѣра длины въ ширину ладони или въ четыре пальца. В старі годи бач на ціп міряли корхами. Харьк. г. Виріс як ячменик на корх, що тілько на голу косу косити. Черниг. у. Виріс на три корхи вгору. Г. Барв. 347. 2) Щепотка (земли). І то не наш корх землі, що нам очі закриють. Ном. № 1499.