Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/корчівка

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
корчівка
Берлін: Українське слово, 1924

Корчі́вка, ки, ж. 1) Выкорчеванное мѣсто. Се корчівка: тут були колись грабки — він вирубав, після викорчував та й почав сіяти. Брацл. у. 2) Нижняя доска въ корці колеса водяной мельницы. Мик. 480.