Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/корівка

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
корівка
Берлін: Українське слово, 1924

Корі́вка, ки, ж. Ум. отъ коро́ва. 1) Коровка. Покидали й хати, і маленьких діток, і поросяток, і птицю, і корівок. Кв. II. 85. 2) Самка жука носорога (oryctes). Мнж. 183.