Словарь української мови (1924)/коріння

by Борис Грінченко

◀ корінний

Словарь української мови Борис Грінченко К коріння

корінчастий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Корі́ння, ня, м. соб. 1) Коренья. На сире коріння, на біле каміння ніжки свої козацькії посікає. Дума. В Лесі тільки й було роботи, що копати коріння, варити зілля. К. ЧР. 2) Пряности. Желех. Ум. Корі́ннячко. Щоб ті сади висохли аж до коріннячка. Чуб.