Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/котити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
котити
Берлін: Українське слово, 1924

Коти́ти, чу́, тиш, гл. Катить. Лід кріпкий, хоч гармати коти. Ном. Реве, стогне хуртовина, котить, верне полем. Шевч. 82.