Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/котючий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
котючий
Берлін: Українське слово, 1924

Котю́чий, а, е. 1) Легко катящійся. Бач, які котючі гроші — швидко вже й роскотились. — Котючий вітер низався поміж деревом безлистим. МВ. II. 113. 2) Плодовитый (о животныхъ).