Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/кочережник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кочережник
Берлін: Українське слово, 1924

Кочере́жник, ка, м. Мѣсто, гдѣ ставятъ кочерги, ухваты. Да ту (сорочку) із себе та в піч, да стала в кочережнику. Рудч. Ск.