Словарь української мови (1924)/кочережник
Зовнішній вигляд
◀ кочережка | Словарь української мови К кочережник |
кочержильно ▶ |
|
Кочере́жник, ка, м. Мѣсто, гдѣ ставятъ кочерги, ухваты. Да ту (сорочку) із себе та в піч, да стала в кочережнику. Рудч. Ск.