Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/коєць

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
коєць
Берлін: Українське слово, 1924

Ко́єць, ко́йця, м. Клѣтка для курей, плетеная или обтянутая сѣткой. ЗЮЗО. I. 288.