Словарь української мови (1924)/кревно
| ◀ кревність | Словарь української мови К кревно |
креденець ▶ |
|
Кре́вне и кре́вно, нар. До кроваваго пота, усердно; очень сильно. Ми трудимося кревно, а ви знай лежма лежите. Харьк. Роби кревно і ходи певно. Ном. № 9965. Почав гірко і кревно ридати. Мир. Пов. I. 162.