Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/крепити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
крепити
Берлін: Українське слово, 1924

Кріпи́ти и крепи́ти, плю́, пи́ш, гл. Укрѣплять, усиливать. Вона мене кріпила своєю радою. Г. Барв. 287. Як стали крепить морози… ти такечки більш місяця крепили. О. 1861. V. 73.