Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/кривдити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кривдити
Берлін: Українське слово, 1924

Кри́вдити, джу, диш, гл. Обижать. Хто кривдить людей, той кривдить своїх дітей. Ном. № 2296.