Словарь української мови (1924)/крикливиця
| ◀ крикливий | Словарь української мови К крикливиця |
крикнути ▶ |
|
Крикли́виця, ці, ж. 1) Кликуша. Була оце, але вмерла жінка крикливиця. Кіев. г. Як воно на вашу думку: чи то од Бога оті крикливиці, чи воно з дання, чи з нечистою силою накладають? 2) мн. Крикли́виці. Болѣзненное состояніе ребенка, когда онъ кричить безъ слезъ. Мил. 33. Прийшла я до вас з крикливицями і безсонницями. Кури-куриці, нате вам крикливиці. Чуб. I. 141.