Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/крилатий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
крилатий
Берлін: Українське слово, 1924

Крила́тий, а, е. Крылатый. Його хотять крилаті вовкулаки ззісти. Чуб. I. 13. …вітре мій єдиний, легкий, крилатий. Шевч. 643. Кого ж він по світах шукає? Орлицю сміливу, крилатшу над орла. К.