Словарь української мови (1924)/крилатий
Зовнішній вигляд
◀ крилас | Словарь української мови К крилатий |
крилаш ▶ |
|
Крила́тий, а, е. Крылатый. Його хотять крилаті вовкулаки ззісти. Чуб. I. 13. …вітре мій єдиний, легкий, крилатий. Шевч. 643. Кого ж він по світах шукає? Орлицю сміливу, крилатшу над орла. К.