Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/кровець

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кровець
Берлін: Українське слово, 1924

Крове́ць, вця́, м. Скрытое мѣсто; убѣжище; притонъ. Увірка (= білка) наносит оріхи до дупляка, до крівця. Вх. Уг. 247.