Словарь української мови (1924)/кропівник

by Борис Грінченко

◀ кропити

Словарь української мови Борис Грінченко К кропівник

кропковий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Кропівни́к, ка, м. У гуцульскихъ древорубовъ: рабочій, поливающій водой деревянный желобъ, по которому съ горы внизъ спускается дерево. Шух. I. 179.