Словарь української мови (1924)/кругойдучий

by Борис Грінченко

◀ кругогляд

Словарь української мови Борис Грінченко К кругойдучий

кругом ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Кругойду́чий, а, е. Поворачивающійся въ видѣ круга. Над глибоким кругойдучим яром стоїть у руїнах, колись-то пишний замок. К. (О. 1861. II. 234).