Словарь української мови (1924)/кілець
| ◀ кілаш | Словарь української мови К кілець |
кілки ▶ |
|
Кіле́ць, льця́, м. Ростокъ въ зернѣ. Каменец. у. Глазокъ въ картофелѣ. Кепська справа, коли люде почали вже кільцями картоплю садити. Це лихо ріже на кільці бараболю. Подольск. г. Кі́льці пуска́ти. Проростать. Ум. Кі́льчик.