Словарь української мови (1924)/кілювати
| ◀ кільчитися | Словарь української мови К кілювати |
кіля ▶ |
|
Кілюва́ти, лю́ю, єш, гл. Задѣлывать, забирать стѣну вертикально поставленными жердями. Кілювати хату. Каменец. у.
| ◀ кільчитися | Словарь української мови Борис Грінченко К кілювати |
кіля ▶ |
|
Словарь української мови — К
кілювати
Борис Грінченко
1924
Кілюва́ти, лю́ю, єш, гл. Задѣлывать, забирать стѣну вертикально поставленными жердями. Кілювати хату. Каменец. у.