Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/кінцевий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кінцевий
Берлін: Українське слово, 1924

Кінце́вий, а, е. Конечный; послѣдній въ концѣ. На кінцевій тальбі кладе керманич… лише одну керму. Шух. I. 182.