Словарь української мови (1924)/кірка
| ◀ кірець | Словарь української мови К кірка |
кірмак ▶ |
|
Кі́рка, ки, ж. Ум. отъ кора́. 1) Кожица, корка плодовъ. На запіканку корінькову купив кубеби, калгану… і свіжу кірку із лимон. Мкр. Г. 69. 2) Сандалъ. Крашанки галунють, а тоді варють у кірці. Константиногр. у. 3) Подборъ, каблукъ. Убере було мене дядина, в дрібушки поплете, стьонжки до кірок попустить. Г. Барв. (О. 1861. VI. 19).