Словарь української мови (1924)/кісник

by Борис Грінченко

◀ кісний

Словарь української мови Борис Грінченко К кісник

кісниця ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Кісни́к, ка́, м. 1) Косоплетка; лента, вплетенная въ косу. Чуб. VII. 422. Захотіла гиря нових кісників. Ном. А чому ти й досі ніколи не вплетеш кісники оті, що тітка привезла? Шевч. 494. 2) Торговецъ косами для косьбы, разъѣзжающій по селамъ. Константиногр. у. Ум. Кісничо́к. Бач, чого гирі забажалось — кісничків! Ном. № 5343.