Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/кіт

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кіт
Берлін: Українське слово, 1924

Кіт, кота́, м. 1) Котъ. Є сало, та не для кота. К. ЧР. 92. 2) Кіт і ми́шка. Родъ дѣтской игры. Ив. 54. Ум. Ко́тик, ко́тичок, кото́к, кото́чок, коту́сь.