Словарь української мови (1924)/о
Зовнішній вигляд
Словарь української мови О о |
оазіс ▶ |
|
О, меж. 1) О! О друже мій добрий, друже незабутний! Шевч. 2) Вотъ. О! о! дивись, як хороше!
О, пред. 1) Съ винительнымъ падежемъ: а) = Об 1 (рѣдко и лишь въ литературн. языкѣ). О мур старою головою ударилась і трупом пала. Шевч. 614. б) при обозначенія времени: въ. О той час; о сю пору. Желех.; в) при обозначеніи мѣры: на. О єден сажень довший. Желех. О два роки молодший. Желех. г) обозначаетъ цѣль, къ которой направлено дѣйствіе: о, за. Боротися, дбати о що. Желех. Тяжко о хліб. См. Про. 2) Съ мѣстнымъ или дательнымъ падеж. а) = Об 2а. Ой сподівайся мене тоді в гості, як будуть о Петрі бистрії ріки-озера замерзати, об Різдві калина в лузі процвітати. ЗОЮР. I. 26. 3) = Об 2б. О шести ногах.