Словарь української мови (1924)/обаполок

by Борис Грінченко

◀ обаполи

Словарь української мови Борис Грінченко О обаполок

обапольний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Оба́полок, лка, м. 1) Горбыль, крайняя доска при распилкѣ бревна. 2) Окраина. Кий там чорт у Харькові горо́ди! хиба по обапілках города. Лебед. у.