Словарь української мови (1924)/обаполок

Додати посилання
Матеріал з Вікіджерел
◀ обаполи Словарь української мови
Борис Грінченко
О
обаполок 		обапольний ▶
Берлін: Українське слово, 1924

Оба́полок, лка, м. 1) Горбыль, крайняя доска при распилкѣ бревна. 2) Окраина. Кий там чорт у Харькові горо́ди! хиба по обапілках города. Лебед. у.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словарь_української_мови_(1924)/обаполок&oldid=477695