Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/обачити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
обачити
Берлін: Українське слово, 1924

Оба́чити, чу, чиш, гл. 1) Увидѣть. Та скажи мі, чи обачу миленького очі. Гол. 769. 2) Замѣтить. М'я з другою в любві обачила. Чуб. V. 376.