Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/обашлувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
обашлувати
Берлін: Українське слово, 1924

Обашлува́ти, лу́ю, єш, гл. Пообѣщать, дать обѣтъ. Батько обашлував синові теля на господарство. Рк. Левиц. Я обашлував на церкву хоругов зробити.