Словарь української мови (1924)/оббурдюжитися

by Борис Грінченко

◀ оббудовувати

Словарь української мови Борис Грінченко О оббурдюжитися

оббутися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Оббурдю́житися, жуся, жишся, гл. Упасть съ высоты. Оббурдюжився, аж земля репнула. Черном.