Словарь української мови (1924)/обволікати

by Борис Грінченко

◀ обвозитися

Словарь української мови Борис Грінченко О обволікати

обворити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Обволіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. обволокти́, лочу́, че́ш, гл. 1) Обволакивать, обволочить. 2) Покрывать, покрыть, обкладывать, обложить. Кладуть із мертвих тіл костри. Соломой їх обволікають, олію з дьогтем поливають на всякий зруб разів по три. Котл. Ен. VI. 50.