Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/обвірчувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
обвірчувати
Берлін: Українське слово, 1924

Обві́рчувати, чую, єш, сов. в. обверті́ти, чу́, ти́ш, гл. Обворачивать, обворотить, обвивать, обвить. Треба обвертіти голову хусткою. Васильк. у. Було (її) обвертіти в подрану ряднину. Мет. 268.