Словарь української мови (1924)/обгуркати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
обгуркати
Берлін: Українське слово, 1924

Обгу́ркати, каю, єш, гл. Обвалить, оббить, производя ударами сотрясеніе. Та ще тут буде роботи (стіни обмазувати) скрізь, бо як почнуть бляхарі свою роботу, то геть обгуркають не то в середині — і з окола. Могил. у.