Словарь української мови (1924)/обковувати
| ◀ обклеювати | Словарь української мови О обковувати |
обколупати ▶ |
|
Обко́вувати, вую, єш, сов. в. обкува́ти, кую́, є́ш, гл. 1) Оковывать, оковать кусокъ металла, обдѣлать ковкою. Я його (залізо) сам буду на горен класти, а ви тільки молотом обковуйте. Чуб. II. 239. 2) Оковывать, оковать. Обкували себе золотом. Левиц. I. 299. 3) Куковать, покуковать вокругъ чего. Нехай соловейко гніздо в'є, а сива зозуленька обкує. Нп.