Словарь української мови (1924)/обколупувати

by Борис Грінченко

◀ обколупати

Словарь української мови Борис Грінченко О обколупувати

обконати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Обколу́пувати, пую, єш, сов. в. обколупа́ти, па́ю, єш, гл. Облупливать, облупить, обковыривать, обковырять. Занехаяні і обколупані негодою будинки-кам'яниці. К. (О. 1861. II. 233).