Словарь української мови (1924)/облатувати
| ◀ облатування | Словарь української мови О облатувати |
облатуватися ▶ |
|
Обла́тувати, тую, єш, сов. в. облата́ти, та́ю, єш, гл. 1) Класть, положить заплаты, починять, починить, положивъ заплату. 2) — кого́. Постоянно чинить чью-либо одежду, починить чьи-либо одежду и бѣлье (все), положить заплаты на чьи-либо одежду и бѣлье. Нема кому ні обіпрать, ні облатать — треба женитися. Ном. № 8845. Та їх (діти) треба обшить, треба й облатать. Мил. 222. 3) Дѣлать срубъ въ колодцѣ? обгородить ла́тами? Ой у полі криниченька та й облатаная. Чуб. V. 911. 4) Облатати бо́ки. Отколотить. Мене виганяють, кийом боки облатають. Грин. III. 159.