Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/облетіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
облетіти
Берлін: Українське слово, 1924

Облеті́ти, лечу́, ти́ш, гл. 1) Облетѣть (вокругъ); переносно: быстро обѣжать. Мов сизая голубонька село облетіла. Шевч. 2) Обсыпаться. Щось її (грушу) трусить: вже грушки обсипались і лисця облетіло. Рудч. Ск. I. 66.