Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/обметиця

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
обметиця
Берлін: Українське слово, 1924

Обме́тиця, ці, ж. 1) Остатки муки на жерновахъ и ящикѣ, покрывающемъ ихъ, обыкновенно обметаемые. Ухопи́в як соба́ка обме́тиці. Потерпѣлъ неудачу. Ном. № 12156. 2) Родъ вышивки. Шух. I. 155, 156.