Словарь української мови (1924)/обметиця
| ◀ обмести | Словарь української мови О обметиця |
обмивання ▶ |
|
Обме́тиця, ці, ж. 1) Остатки муки на жерновахъ и ящикѣ, покрывающемъ ихъ, обыкновенно обметаемые. Ухопи́в як соба́ка обме́тиці. Потерпѣлъ неудачу. Ном. № 12156. 2) Родъ вышивки. Шух. I. 155, 156.